Тернопільські театральні вечори

Головними архітектурними пам'ятками міста є замок (побудований в 1540-8, зруйнований в 1675 році і відреставрований в стилі ренесанс, реконструйований в 19 столітті і перебудований після обох світових воєн), церква Різдва Христового з обороною вежа (1596-8), церква Вознесіння Хреста (1540), церква святих Петра і Павла, домініканські монахи, побудовані в стилі бароко (1749), і Успенська церква (тисяча шістсот тридцять два, зруйнована Радянським Союзом) влади в 1962 році). Частина муніципального кладовища, призначена для українських січових стрільців, була зруйнована Радами в 1976 році.

Самые интересные и важные события в Тернополе собраны на портале ternopolyanka.info и доступны в любое удобное для вас время бесплатно и без регистрации.

План міста був повністю змінений під час післявоєнної реконструкції. Деякі вулиці були оформлені по-іншому і розширені. Будинки були розширені до трьох або чотирьох поверхів. Була розроблена серія нових громадських будівель і площ. Цілі нові житлові райони були побудовані в східній частині і на захід від річки Серет. Передмістя Захробеліі було розширено. Центральне ядро міста знаходиться за межами старого кварталу, як це було до Другої світової війни.

Тернопільські театральні вечори [Тернопільські Театральні Вечори]. Перший західний український стаціонарний театр, організований в Тернополі по Лесь Курбас в вересні 1915 р березні 1916 Курбаса відправився в театр Садовського в в Києві, і Микола Bentsal прийняв директорства Teatralni Vechory. В його репертуарі переважали популістско- етнографічні п'єси, деякі твори Степана Васильченка та Спиридона Черкасенка, а також українські мюзикли. Серед акторів були Hanna Yurchakova, Филомена Lopatynska, Януарий Бортник, Фавст Лопатинський, Маріан Крушельницький, Іван Рубчак та Антоніна Осіповічева. Театральні Вечори виступали для українських солдат в російській армії і діяли до червня 1917 року.

У 1918 році під керівництвом Миколи Бенца театр був перетворений в Тернопільський український драматичний театр, який в 1919 році став частиною Нового Львівського театру.